кишло
КИ́ШЛО, а, с., розм., рідко. Житло, гніздо (у 2 знач.).
Тут розбійники жили, кишло їх було у цьому яру (Гр., II, 1963, 253);
Микола.. шукав у його товаристві розради, бо був тут [в інтернаті] один чужий, непомітний в цьому невгамовному кишлі дітвори (Збан., Курил. о-ви, 1963, 100).
Словник української мови (СУМ-11)