кишнути

КИ́ШНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ки́шкати.

Він підскочив, кишнув і, ухопивши грудку глини, попер її у тин (Мирний, І, 1954, 246);

Поставивши відра коло порога, Оксана кишнула на курей, що сокотали.. коло хати (Іщук, Вербівчани, 1961, 137).

Значення в інших словниках

1. кишнути — ки́шнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. кишнути — -ну, -неш, док. Однокр. до кишкати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кишнути — КИ́ШНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ки́шкати. Він підскочив, кишнув і, ухопивши грудку глини, попер її у тин (Панас Мирний); Поставивши відра коло порога, Оксана кишнула на курей, що сокотали .. коло хати (А.  Словник української мови у 20 томах
4. кишнути — Кишкати, -каю, -єш, одн. в. кишнути, -шну, -неш гл. Прогонять, прогнать птицу криком киш! Прилетіла тетерочка... Не кишкайте, не лякайте: нехай привикає. н. п. --------------- Кишнути см. кишкати.  Словник української мови Грінченка