кишнути
КИ́ШНУТИ, ну, неш, док.
Однокр. до ки́шкати.
Він підскочив, кишнув і, ухопивши грудку глини, попер її у тин (Панас Мирний);
Поставивши відра коло порога, Оксана кишнула на курей, що сокотали .. коло хати (А. Іщук);
Федько не кишнув на птахів, подумавши, що ті ягоди тепер немає для кого обривати (Є. Доломан);
Господар, смерд Василько, .. дізнавшись, що перед ним князь Ігор і що тікає він з полону, кишнув на замурзаних дітей: – Геть! Щоб і духу вашого тут не було! (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)