клекітний

КЛЕКІТНИ́Й, а́, е́. Який клекоче, клекотить.

Нарешті вляглося живе, клекітне море, і після шквалу.. настала тиша (Цюпа, Грози.., 1961, 193).

Значення в інших словниках

1. клекітний — клекітни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. клекітний — -а, -е. Який клекоче, клекотить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клекітний — КЛЕКІТНИ́Й, а́, е́. Який клекоче, клекотить. Якась йому неприємність: ліва рука в кишені, в руках розвезеність, лінива одчайдушність, в очах насмішкувата вищість, яка вмить може вибухнути в бурний, клекітний гнів (В.  Словник української мови у 20 томах
4. клекітний — БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет.  Словник синонімів української мови