клекітливий
КЛЕКІТЛИ́ВИЙ, КЛЕКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який клекоче.
Ще мить, і він загинув би у клекотливому вирі (Донч., III, 1956, 229);
Клекітливий Черемош; Клекітлива юрба;
// Який має схильність клекотати (у 1 знач.).
Клекітливий птах.
Словник української мови (СУМ-11)