клекітливий —
клекітли́вий прикметник
Орфографічний словник української мови
клекітливий —
клекотливий, -а, -е. Який клекоче. || Який має схильність клекотати (у 1 знач.). Клекітливий птах.
Великий тлумачний словник сучасної мови
клекітливий —
КЛЕКІТЛИ́ВИЙ, КЛЕКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який клекоче. Занадто спокійний, занадто рівний цей голос серед клекітливих, пінистих голосів (В. Винниченко); Ще мить, і він загинув би у клекотливому вирі (О.
Словник української мови у 20 томах
клекітливий —
БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет.
Словник синонімів української мови
клекітливий —
КЛЕКІТЛИ́ВИЙ, КЛЕКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який клекоче. Ще мить, і він загинув би у клекотливому вирі (Донч., III, 1956, 229); Клекітливий Черемош; Клекітлива юрба; // Який має схильність клекотати (у 1 знач.). Клекітливий птах.
Словник української мови в 11 томах