клекіт

Клекотіння, клекотання; (вод) вирування, бурхання, шумування, кипіння; поет. клект.

Значення в інших словниках

1. клекіт — кле́кіт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. клекіт — див. звучання  Словник синонімів Вусика
3. клекіт — [клек'іт] -коту, м. (на) -кот'і  Орфоепічний словник української мови
4. клекіт — -коту, ч. Дія за знач. клекотіти та звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. клекіт — КЛЕ́КІТ, коту, ч. Дія за знач. клекоті́ти та звуки, утворювані цією дією. Орли-чорнокрильці літають, Клекотом звіра на кістки скликають (Панас Мирний); Над головами летів якийсь птах з шумом, з клекотом (А.  Словник української мови у 20 томах
6. клекіт — КЛЕ́КІТ (переривчасті звуки, що їх видають деякі великі птахи), КЛЕКОТА́ННЯ (КЛЕКОТІ́ННЯ), КЛЕКТ розм., КЛЕКТА́ННЯ розм. Летять орли, і клекіт їх лунає (М. Бажан); Чорногузи по стріхах.. одностайним клекотанням вітали ранішнє сонце (М.  Словник синонімів української мови
7. клекіт — Кле́кіт, кле́коту, в -ті; -коти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. клекіт — КЛЕ́КІТ, коту, ч. Дія за знач. клекоті́ти та звуки, утворювані цією дією. Орли-чорнокрильці літають, Клекотом звіра на кістки скликають (Мирний, V, 1955, 264); Над головами летів якийсь птах з шумом, з клекотом (Головко, І, 1957, 270)...  Словник української мови в 11 томах
9. клекіт — Кле́кіт, -коту м. 1) Шумъ, гамъ. Вони всі говорили разом, та так голосно, що од того клекоту не було чути ні одного слова. Левиц. Пов. 110. Ішов мимо шинку, слухаю — клекіт, і собі зайшов — коли там лайка така!.. Верхнеднѣпров. у. 2) Крикъ орла.  Словник української мови Грінченка