клерк
КЛЕРК, а, ч. У деяких буржуазних країнах — конторський службовець, діловод; конторник.
Він з батьком жив у Нью-Йорку і служив клерком в одній купецькій конторі (Черн., Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 453);
Це клерки ідуть по домах, мов правлять безмовний обряд У час, як замкнулись бюро і лампи загасли в конторах (Бажан, Роки, 1957, 192).
Словник української мови (СУМ-11)