клерк —
КЛЕРК, а, ч. 1. іст. У Західній Європі за середньовіччя – духовна особа. У середньовічній Франції і Англії клерки вагомо впливали на суспільне життя (із журн.). 2. Конторський службовець, справочинець; діловод; конторник.
Словник української мови у 20 томах
клерк —
(англ. clerk, франц. clerc, від лат. clericus – духовна особа) 1. В Західній Європі за середньовіччя духовна особа. Пізніше так називали всяку письменну людину, переписувача тощо. 2. В Англії і США конторник, діловод. 3. У Франції, Бельгії, Голландії діловод, стажист при нотаріусі.
Словник іншомовних слів Мельничука
Клерк —
(Klerk) Фредерик Віллем де, нар. 1936, політик ПАР, юрист; 1989-94 президент і глава уряду, з 1994 віце-президент; діяч Національної партії (з 1989 гол.); 1990 започаткував законну ліквідацію расової сегрегації та відхід від політики апартеїду; Нобелівська премія Миру 1993 спільно з Н. Манделою.
Універсальний словник-енциклопедія
клерк —
КОНТО́РНИК (конторський службовець); КЛЕРК (у деяких зарубіжних країнах). В конторі можна спитати конторника в умовленій формі й одержати від нього адресу помешкання... (В.
Словник синонімів української мови
клерк —
КЛЕРК, а, ч. У деяких буржуазних країнах — конторський службовець, діловод; конторник. Він з батьком жив у Нью-Йорку і служив клерком в одній купецькій конторі (Черн., Що робити?, перекл.
Словник української мови в 11 томах
клерк —
рос. клерк 1. У Західній Європі за середньовіччя — духовна особа, пізніше-письменна людина, переписувач тощо. 2. В Англії, США, Франції, Бельгії, Голландії — діловод, конторник, стажист при нотаріусі.
Eкономічна енциклопедія