кмин

КМИН, у, ч. (Carum L.).

1. Трав’яниста багато— або дворічна рослина родини зонтичних.

Навіть тверді бадильці [бадилинки] пахучого кмину мусили уступати перед [будяками] (Фр., IV, 1950, 325);

Відповідно до виробничого плану артілі бригада має вирощувати кмин (Колг. Укр., 11, 1960, 13).

2. Пахуче насіння цієї рослини, що застосовується в кулінарії, парфюмерії тощо.

Через вікно, з якого на той час було знято грати, стали вилітати в сад різноманітні кошики, ..порожні пляшки, мішечки з грибами, кмином (Вільде, Сестри.., 1958, 456);

Частування було сите, але не вишукане. Гаряче молоко, масний вершковий сир з кмином (Тулуб, Людолови, І, 1957, 8).

Значення в інших словниках

1. кмин — кмин іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кмин — -у, ч. 1》 Трав'яниста багато- або дворічна рослина родини зонтичних. 2》 Пахуче насіння цієї рослини, що застосовується в кулінарії, парфумерії тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кмин — КМИН, у, ч. 1. Трав'яниста дво- або багаторічна ефіроолійна медоносна рослина родини зонтичних. Навіть тверді бадильці [бадилинки] пахучого кмину мусили уступати перед [будяками] (І. Франко); Кмином і вереском пахне туман (М.  Словник української мови у 20 томах
4. кмин — Багато- або дворічна трав'яниста рослина родини зонтичних, ефіроолійна; поширена в Євразії, в Україні 1 вид (к. звичайний); плоди містять ефірну олію та масну технічну олію, плоди й зелень використовують як прянощі, медонос...  Універсальний словник-енциклопедія
5. кмин — КМИН, ТМИН, ЦМИН діал.  Словник синонімів української мови
6. кмин — Кмин, кми́ну, -нові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)