кмин
КМИН, у, ч.
1. Трав'яниста дво- або багаторічна ефіроолійна медоносна рослина родини зонтичних.
Навіть тверді бадильці [бадилинки] пахучого кмину мусили уступати перед [будяками] (І. Франко);
Кмином і вереском пахне туман (М. Бажан);
Сіють кмин широкорядним способом, із відстанню між рядками 45–60 см (з навч. літ.).
2. Пахуче насіння цієї рослини, яке застосовують у кулінарії, парфумерії і т. ін.
Частування було сите, але не вишукане. Гаряче молоко, масний вершковий сир з кмином (З. Тулуб);
Як небо зорями, той мамин хліб Обсипаний був зернятками кмину (Д. Павличко);
У всiх хатах топиться, у печi стегно свиняче печеться, пахне смаженим часником, пiдрум'яненим тiстом, кмином i настояним на травах медом (В. Рубан).
Словник української мови (СУМ-20)