кнехти
КНЕ́ХТИ, ів, мн. (одн. кнехт, а, ч.). Парні тумби на палубі судна або на пристані для закріплювання канатів, снастей.
Андрій і Марко скочили на берег і почали кріпити трос, обмотуючи ним береговий кнехт (Трубл., Шхуна.., 1940, 16);
На пароплав було перетягнено солідний сталевий трос, його приладнали до кормових кнехтів (Ю. Янов., II, 1954, 94).
Словник української мови (СУМ-11)