князівський

КНЯЗІ́ВСЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до князь 1, 2.

Князівський рід; Князівський герб;

// Належний князеві.

— Трудно вам буде доступиться в князівський палац, — обізвався заєць (Н.-Лев., III, 1956, 293);

В долині розкидані хутори й далеко-далеко, як у тумані, мріє князівський цукровий завод (Головко, II, 1957, 212).

Значення в інших словниках

1. князівський — кня́зівський прикметник князі́вський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. князівський — Княжий, князький, княжецький, княженецький.  Словник синонімів Караванського
3. князівський — -а, -е, іст. Прикм. до князь 1), 2). Князівський рід. Князівський герб. || Належний князеві.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. князівський — КНЯЗІ́ВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до князь 1, 2. – Князівська воля дорога нам, – сказав ігумен, забираючи калиту (Валерій Шевчук); Ще коли не було Львова, на горі Городище стояв замок і жила князівська родина (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. князівський — КНЯЗІ́ВСЬКИЙ (належний князеві), КНЯ́ЗІВ, КНЯ́ЖИЙ, КНЯЗЬКИ́Й заст., діал. З-під піднятих піл залисніла багата князівська постіль, постелена на товстих матрацах (І. Нечуй-Левицький); Він ще не бачив ні одного приїзду князевого, але чути багато чув (Г.  Словник синонімів української мови
6. князівський — Князі́вський, -ка, -ке кня́зьки́й = князі́вський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. князівський — Князівський, -а, -е = княженецький. Ми роду князівського. Мил. 96.  Словник української мови Грінченка