кобза

КО́БЗА, и, ж. Старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент.

Сидить козак на могилі, На кобзі грає-виграває. Жалібно співає (Укр.. думи.., 1955, 38);

Максима аж підмиває попросити, щоб дід що-небудь заграв па кобзі (Стельмах, І, 1962, 239);

*Образно. Гомоніла твоя [Шевченкова] кобза Гучною струною, В кожнім серці одбивалась Чистою луною (Л. Укр., І, 1951, 24).

Значення в інших словниках

1. кобза — ко́бза іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кобза — [кобза] -зие, д. і м. -з'і  Орфоепічний словник української мови
3. кобза — -и, ж. Старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кобза — 1. Старовинний український народний щипковий інструмент, який має грушоподібний корпус, шийку з 4 — 10 ладами та від 5 до 10 струн і приструнків. К. була поширеною серед запорізького козацтва. З XVIII ст.  Словник-довідник музичних термінів
5. кобза — КО́БЗА, и, ж. Старовинний український струнно-щипковий музичний інструмент. Сидить козак на могилі, На кобзі грає-виграває. Жалібно співає (з думи); В Шевченка вже в очах стояв мрійний блиск. – А що ж?...  Словник української мови у 20 томах
6. кобза — Укр. щипковий музичний інструмент (хордофон), різновид лютні; має грушоподібний корпус, шийку з 4-10 ладами (або без них), 4 одинарні або парні струни; була поширена в XVI-XVII ст. у запорозьких козаків; зараз модернізована...  Універсальний словник-енциклопедія