кобильчина

КОБИЛЬЧИ́НА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до коби́ла 1.

Аж ось мчить з гори віз. Кобильчина летить галопом (Вишня, II, 1956, 150);

Йонька вивів із хлівця кобильчину, що за тиждень від добрих мірок вівса поправилася так, аж на ній лискотіла шерсть і тверде тіло вигравало попід шкірою (Тют., Вир, 1964, 395).

2. розм. Погана, худа й малосильна кобила (у 1 знач.).

Біля воза під вікном сухоребра кобильчина (Головко, І, 1957, 157).

Значення в інших словниках

1. кобильчина — див. кінь  Словник синонімів Вусика
2. кобильчина — КОБИЛЬЧИ́НА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до коби́ла 1. Аж ось мчить з гори віз. Кобильчина летить галопом (Остап Вишня); Йонька вивів із хлівця кобильчину, що за тиждень від добрих мірок вівса поправилася так...  Словник української мови у 20 томах
3. кобильчина — Кобильчи́на, -ни, -ні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. кобильчина — Кобильчи́на, -ни ж. Плоховатая кобыла.  Словник української мови Грінченка