ковтки
КОВТКИ́, ів, мн., діал. Сережки.
Приходила і ся [Ганна] сюди.. в намисті і в ковтках (Котл., І, 1952, 73);
Вона одягла свій звичайний чорний убір, причесала волосся і вложила маленькі брильянтові ковтки в уха (Фр., VII, 1951, 398).
Словник української мови (СУМ-11)