ковтьоба
КОВТЬО́БА, и, ж., діал.
1. Ковбаня.
А вже кабана то шукай де-небудь біля ковтьоби (Сл. Гр.).
2. зневажл. Про незугарну, неохайну людину.
Другі дівчата розбирали: то красивий, то ковтьоба, то зух, а для неї [Галі] вони [парубки] всі рівні (Мирний, IV, 1955, 119).
Словник української мови (СУМ-11)