ковть

КОВТЬ, виг.

1. Звуконаслідування, що означає звук ковтання.

2. розм. Уживається як присудок за знач. ковтну́ти 1.

«В дрізочки люльки! На смітник тютюн!» А по тім наказі хто нишком закурить — нехай і сам верховода — то зачує, ніби щось шелеснуло, зараз люльку ковть! (Вовчок, VI, 1956, 278).

Значення в інших словниках

1. ковть — ковть 1 вигук незмінювана словникова одиниця ковть 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. ковть — виг. 1》 Звуконаслідування, що означає звук ковтання. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. ковтнути 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ковть — КОВТЬ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук ковтання. Голосне “ковть!” свідчило про миттєве спустошення склянки (із журн.). 2. розм. Уживається як присудок за знач. ковтну́ти 1. “В дрізочки люльки! На смітник тютюн!...  Словник української мови у 20 томах
4. ковть — Ковть! меж., выражающее глотаніе. Сосниц. у.  Словник української мови Грінченка