ковть
КОВТЬ, виг.
1. Звуконаслідування, що означає звук ковтання.
2. розм. Уживається як присудок за знач. ковтну́ти 1.
«В дрізочки люльки! На смітник тютюн!» А по тім наказі хто нишком закурить — нехай і сам верховода — то зачує, ніби щось шелеснуло, зараз люльку ковть! (Вовчок, VI, 1956, 278).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ковть — ковть 1 вигук незмінювана словникова одиниця ковть 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- ковть — виг. 1》 Звуконаслідування, що означає звук ковтання. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. ковтнути 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ковть — КОВТЬ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук ковтання. Голосне “ковть!” свідчило про миттєве спустошення склянки (із журн.). 2. розм. Уживається як присудок за знач. ковтну́ти 1. “В дрізочки люльки! На смітник тютюн!... Словник української мови у 20 томах
- ковть — Ковть! меж., выражающее глотаніе. Сосниц. у. Словник української мови Грінченка