ковтунуватий
КОВТУНУВА́ТИЙ, а, е. З ковтунами (у 1 знач.).
Він був собі ковтуноватий [ковтунуватий], ..в поемах і пелехатий (Котл., І, 1952, 199);
Довгий чорний волос на голові розкуйовданий, трохи не ковтунуватий, бо Іван розчісував його лиш пальцями (Март., Тв.,1954, 224).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ковтунуватий — ковтунува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- ковтунуватий — -а, -е. З ковтунами (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ковтунуватий — КОВТУНУВА́ТИЙ, а, е. З ковтунами (у 1 знач.). Коли це біжить собака – такий ковтунуватий, що гидко й глянути (з казки); Він був собі ковтуноватий [ковтунуватий], .. в космах і пелехатий (І. Словник української мови у 20 томах