ковтунуватий
КОВТУНУВА́ТИЙ, а, е. З ковтунами (у 1 знач.).
Він був собі ковтуноватий [ковтунуватий], ..в поемах і пелехатий (Котл., І, 1952, 199);
Довгий чорний волос на голові розкуйовданий, трохи не ковтунуватий, бо Іван розчісував його лиш пальцями (Март., Тв.,1954, 224).
Словник української мови (СУМ-11)