ковтунуватий

КОВТУНУВА́ТИЙ, а, е.

З ковтунами (у 1 знач.).

Коли це біжить собака – такий ковтунуватий, що гидко й глянути (з казки);

Він був собі ковтуноватий [ковтунуватий], .. в космах і пелехатий (І. Котляревський);

Довгий чорний волос на голові розкуйовданий [розкуйовджений], трохи не ковтунуватий, бо Іван розчісував його лиш пальцями (Л. Мартович).

Значення в інших словниках

1. ковтунуватий — ковтунува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ковтунуватий — -а, -е. З ковтунами (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ковтунуватий — КОВТУНУВА́ТИЙ, а, е. З ковтунами (у 1 знач.). Він був собі ковтуноватий [ковтунуватий], ..в поемах і пелехатий (Котл., І, 1952, 199); Довгий чорний волос на голові розкуйовданий, трохи не ковтунуватий, бо Іван розчісував його лиш пальцями (Март., Тв.,1954, 224).  Словник української мови в 11 томах