кожушок
КОЖУ́ШО́К, ушка́, ч.
1. Зменш. до кожу́х.
[Кость:] У нас такий кожушок є, що всі в ньому переходили до школи (Вас., III, 1960, 171);
На порозі з’явилася Роксана, тримаючи за руку Ростика, одягненого в кожушок (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 252);
Увесь механізм машинки був закритий чорним жерстяним лакованим кожушком (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 133).
2. Густа плівка на поверхні захололого молока, киселю тощо.
Вона старанно зібрала весь кожушок зі сметанки і положила в його філіжанку (Фр., VII, 1951, 28).
3. Зовнішній покрив комахи, гусениці, а також шкіра змії, скинута під час линяння.
Словник української мови (СУМ-11)