козацький

КОЗА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до коза́к 1-3.

Де кров текла козацькая. Трава зеленіє (Шевч., І, 1951, 66);

Остап зібрав собі гарне військо козацьке потроху і вже був напоготові йти на турка (Вовчок, І, 1955, 331);

З-за гори доноситься гомін, ..чується маршова козацька пісня… (Мирний, III, 1954, 202);

// Належний козакові, козакам.

Перед моїми очима ніби по Дніпрі заворушились козацькі чайки (Н.-Лев., III, 1956, 307);

— А були колись і оці степи вільними степами. Колись і їх тільки козацькі коні топтали (Хотк., І, 1966, 96);

// Який походить із козаків.

Козацький рід;

// Який носили козаки (у 1, 2 знач.).

Сидить чоловік у хорошому жупані, і шапка на ньому козацька (Кв.-Осн., II, 1956, 290);

Колись на цій голові буйно розвівався традиційний козацький оселедець (Добр., Очак. розмир, 1965, 7);

// Власт. козакові, козакам.

[Василь:] Зосталося одно Запоріжжя, де ще живуть козацькі звичаї, де воля подає руку то одному безталаннику, то другому… (Мирний, V, 1955, 113);

[Дівчата:] Ти думав, як зодягся по-козацькому та пістоль за пояс, то уже й козак? Еге, наберись козацького хисту поперед! (Вас., III, 1960, 18).

Коза́цька старши́на — керівна привілейована верхівка українського козацтва, яку обирали на козацькій раді.

По один бік яру стояли потомки старшини козацької (Мирний, І, 1949, 368).

Значення в інших словниках

1. козацький — коза́цький прикметник коза́цький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. козацький — [козац'кией] м. (на) -кому /-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
3. козацький — -а, -е. Прикм. до козак 1-3). Козацька "чайка". || Належний козакові, козакам. || Якого носили козаки (у 1, 2 знач.). || Власт. козакові, козакам. Козацька старшина — керівна привілейована верхівка українського козацтва, яку обирали на козацькій раді.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. козацький — КОЗА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до коза́к 1, 2. Де кров текла козацькая, Трава зеленіє (Т. Шевченко); Остап зібрав собі гарне військо козацьке потроху і вже був напоготові йти на турка (Марко Вовчок); З-за гори доноситься гомін, ..  Словник української мови у 20 томах
5. козацький — коза́цьке (цига́нське) со́нце. Місяць. — Поночі? — здивувався Данило. — Що для нас ніч, коли має зійти козацьке сонце? — заграв стрілами брів Сагайдак (М. Стельмах); Холодне циганське сонце світило тепер уже їм десь з-за потилиці (О.  Фразеологічний словник української мови
6. козацький — Коза́цький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. козацький — Козацький, -а, -е 1) Казацкій, принадлежащій казаку. Не китайкою покрились козацькії очі. Шевч. 2) Казацкій, рыцарскій, воинскій. Ой засію я надії і думи високі у козацькій, у лицарській натурі широкій. К. Досв. козацьке мо́ре. Черное море.  Словник української мови Грінченка