козаченко
КОЗАЧЕ́НКО, а, ч. Син козака (у 1-3 знач.).
— А захоче студент колегії побачитися з твоїм Мартинком, з простим козаченком? (Ле, Хмельницький, І, 1957, 136).
Словник української мови (СУМ-11)КОЗАЧЕ́НКО, а, ч. Син козака (у 1-3 знач.).
— А захоче студент колегії побачитися з твоїм Мартинком, з простим козаченком? (Ле, Хмельницький, І, 1957, 136).
Словник української мови (СУМ-11)