козаченко
КОЗАЧЕ́НКО, а, ч.
Син козака (у 1, 2 знач.).
– А захоче студент колегії побачитися з твоїм Мартинком, з простим козаченком? (Іван Ле);
Книга С. Тельнюка “Грає синє море” розповідає про тринадцятирічного хороброго козаченка Яремка Ціпурину та про його незвичайні пригоди (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)