козирний
КОЗИ́РНИЙ, а, е. Який є козирем.
Козирного туза приховав [Рем] (Вишня, І, 1956, 455);
— Пам’ятаєш, як у картах козирною шісткою підмінюють туза, що світить? (Стельмах, II, 1962, 284);
У противників ідеального героя є ще один аргумент, який вони вважають козирним, нищівним (Рад. літ-во, 3, 1958, 31).
Словник української мови (СУМ-11)