кокетування
КОКЕТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кокетува́ти.
Була вона простою, звичайною сільською дівчиною, веселою, моторною, без витребеньок, без кокетування (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 355);
Конфлікт у «Різдвяній ночі» лежить у сфері особистої драми: палке кохання Вакули наштовхується на насмішкувату холодність, кокетування й глузування Оксани (Укр. клас. опера, 1957, 172).
Словник української мови (СУМ-11)