кокетство

КОКЕ́ТСТВО, а, с. Неприховане прагнення сподобатися кому-небудь своєю поведінкою, манерою чи одягом, зацікавити когось собою.

Олеся чарувала його ексцентричними позами, кокетством, танцями (Н.-Лев., III, 1956, 103);

Її скромність здавалася кокетством (Вільде, Сестри.., 1958, 348);

В ній бриніли й вабили сміливість, граціозність, жіноче кокетство й майже дитяча зухвалість (Дмит., Розлука, 1957, 10).

Значення в інших словниках

1. кокетство — коке́тство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кокетство — -а, с. Неприховане прагнення сподобатися кому-небудь своєю поведінкою, манерою чи одягом, зацікавити когось собою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кокетство — КОКЕ́ТСТВО, а, с. Неприховане прагнення сподобатися кому-небудь своєю поведінкою, манерами чи одягом, зацікавити когось собою. Олеся чарувала його ексцентричними позами, кокетством, танцями (І.  Словник української мови у 20 томах
4. кокетство — Коке́тство, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)