кокетство
КОКЕ́ТСТВО, а, с.
Неприховане прагнення сподобатися кому-небудь своєю поведінкою, манерами чи одягом, зацікавити когось собою.
Олеся чарувала його ексцентричними позами, кокетством, танцями (І. Нечуй-Левицький);
В ній бриніли й вабили сміливість, граціозність, жіноче кокетство й майже дитяча зухвалість (Л. Дмитерко);
Її скромність здавалася кокетством (Ірина Вільде);
Вона трохи кокетувала з ним (кокетство дається жінці природою, як ластівці уміння літати) (Ю. Мушкетик);
* Образно. Сержант Безбородько не вірить морю, безтурботній грайливості хвиль: саме з моря може прийти ворог, і через те Безбородько не любить морського кокетства (О. Сизоненко).
Словник української мови (СУМ-20)