кокіль
КОКІ́ЛЬ, ю, ч., мет. Розбірна форма з чавуну або сталі для відливання металевих виробів.
Якщо кокілі якісні, деталі, вилиті в них, виходять настільки точними, що не потребують обробки різцями (Метод, викл. фрез. спр., 1958, 177).
Словник української мови (СУМ-11)