колегія
КОЛЕ́ГІЯ, ї, ж.
1. Офіційно визначена група осіб, які утворюють певний адміністративний, розпорядчий або дорадчий орган.
Професорська колегія [Львівського університету] обрала його [І. Франка] доцентом, але адміністрація не затвердила (Коцюб., III, 1956, 35);
Незабаром він став членом ученої ради двох сільськогосподарських інститутів, членом колегії Міністерства сільського господарства (Ряб., Жайворонки, 1957, 74);
Редакційна колегія газети.
2. Об’єднання осіб деяких професій.
Прийнятий Закон про судоустрій Української РСР приділяє значну увагу діяльності колегій адвокатів, що є добровільним об’єднанням осіб, які займаються адвокатською діяльністю (Рад. право, 4, 1960, 8).
3. У Західній Європі, на Україні та в Росії в XVI— XVIII ст.— назва деяких закритих середніх і вищих навчальних закладів.
Центром шкільної освіти на Україні була Києво-Могилянська колегія, на зразок якої згодом були організовані колегії в Переяславі, Харкові, Чернігові (Іст. укр. літ., І, 1954, 85);
Вони згадували, як колись обоє вчились у бурсі, у Київській колегії (Морд., І, 1958, 214).
4. У Росії XVIII ст. — назва центральних урядових установ.
Колегія дала наказ Овцину наступної весни [1735 р.] ..продовжувати шлях до Карського моря (Видатні вітч. географи.., 1954, 30);
Між колегіями [у 1718 р.] був проведений точний розподіл справ, так що кожна з них відала якою-небудь однією галуззю управління (Іст. СРСР, II, 1957, 28).
Словник української мови (СУМ-11)