1. Словник української мови в 11 томах

колегія

КОЛЕ́ГІЯ, ї, ж.

1. Офіційно визначена група осіб, які утворюють певний адміністративний, розпорядчий або дорадчий орган.

Професорська колегія [Львівського університету] обрала його [І. Франка] доцентом, але адміністрація не затвердила (Коцюб., III, 1956, 35);

Незабаром він став членом ученої ради двох сільськогосподарських інститутів, членом колегії Міністерства сільського господарства (Ряб., Жайворонки, 1957, 74);

Редакційна колегія газети.

2. Об’єднання осіб деяких професій.

Прийнятий Закон про судоустрій Української РСР приділяє значну увагу діяльності колегій адвокатів, що є добровільним об’єднанням осіб, які займаються адвокатською діяльністю (Рад. право, 4, 1960, 8).

3. У Західній Європі, на Україні та в Росії в XVI— XVIII ст.— назва деяких закритих середніх і вищих навчальних закладів.

Центром шкільної освіти на Україні була Києво-Могилянська колегія, на зразок якої згодом були організовані колегії в Переяславі, Харкові, Чернігові (Іст. укр. літ., І, 1954, 85);

Вони згадували, як колись обоє вчились у бурсі, у Київській колегії (Морд., І, 1958, 214).

4. У Росії XVIII ст. — назва центральних урядових установ.

Колегія дала наказ Овцину наступної весни [1735 р.] ..продовжувати шлях до Карського моря (Видатні вітч. географи.., 1954, 30);

Між колегіями [у 1718 р.] був проведений точний розподіл справ, так що кожна з них відала якою-небудь однією галуззю управління (Іст. СРСР, II, 1957, 28).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колегія — коле́гія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. колегія — КОЛЕГІЯ – КОЛЕГІУМ Колегія, -ї, ор. -єю. 1. Об’єднання, корпорація; адміністративний дорадчий або розпорядчий орган тощо: колегія адвокатів, колегія міністерства, військова колегія. 2. Те саме, що колегіум. Колегіум, -у. Закритий середній і вищий навчальний заклад. Літературне слововживання
  3. колегія — [колег'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. колегія — -ї, ж. 1》 Офіційно визначена група осіб, які утворюють певний адміністративний, розпорядчий або дорадчий орган. Редакційна колегія газети. 2》 Об'єднання осіб деяких професій. 3》 У Західній Європі, Україні та Росії в 16-18 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. колегія — КОЛЕ́ГІЯ, ї, ж. 1. Офіційно признач. група осіб, які утворюють певний адміністративний, розпорядчий або дорадчий орган. Професорська колегія [Львівського університету] обрала його [І. Франка] доцентом, але адміністрація не затвердила (М. Словник української мови у 20 томах
  6. колегія — коле́гія (від лат. collegium – товариство, спільність) 1. У Стародавньому Римі група осіб, зв’язаних спільним виконанням релігійних відправ або спільною професією. 2. Органи центрального управління в Росії 18 ст. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. колегія — рос. коллегия 1. У Стародавньому Римі — група осіб, зв'язаних спільним виконанням релігійних відправ або спільною професією. 2. Адміністративний, розпорядчий або дорадчий орган, який складається з групи обраних або офіційно затверджених осіб(напр., К. адвокатів, К. міністерства). Eкономічна енциклопедія
  8. колегія — колегія (колегіум) (лат. — співдружність) 1. Споруда професійного, жрецького або похоронного об'єднання у Стародавньому Римі. 2. Будівля учбового і релігійного призначення з анфіладним або галерейним розплануванням внутрішніх приміщень. Архітектура і монументальне мистецтво