1. Архітектура і монументальне мистецтво

колегія

колегія (колегіум) (лат. — співдружність)

1. Споруда професійного, жрецького або похоронного об'єднання у Стародавньому Римі.

2. Будівля учбового і релігійного призначення з анфіладним або галерейним розплануванням внутрішніх приміщень. Виникли в Європі XVI–XVII ст. з розповсюдженням католицьких орденів, для зібрань яких стали потрібними відповідні будівлі. В них крім аул мались бібліотеки, скрипторії.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колегія — коле́гія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. колегія — КОЛЕГІЯ – КОЛЕГІУМ Колегія, -ї, ор. -єю. 1. Об’єднання, корпорація; адміністративний дорадчий або розпорядчий орган тощо: колегія адвокатів, колегія міністерства, військова колегія. 2. Те саме, що колегіум. Колегіум, -у. Закритий середній і вищий навчальний заклад. Літературне слововживання
  3. колегія — [колег'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. колегія — -ї, ж. 1》 Офіційно визначена група осіб, які утворюють певний адміністративний, розпорядчий або дорадчий орган. Редакційна колегія газети. 2》 Об'єднання осіб деяких професій. 3》 У Західній Європі, Україні та Росії в 16-18 ст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. колегія — КОЛЕ́ГІЯ, ї, ж. 1. Офіційно признач. група осіб, які утворюють певний адміністративний, розпорядчий або дорадчий орган. Професорська колегія [Львівського університету] обрала його [І. Франка] доцентом, але адміністрація не затвердила (М. Словник української мови у 20 томах
  6. колегія — коле́гія (від лат. collegium – товариство, спільність) 1. У Стародавньому Римі група осіб, зв’язаних спільним виконанням релігійних відправ або спільною професією. 2. Органи центрального управління в Росії 18 ст. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. колегія — КОЛЕ́ГІЯ, ї, ж. 1. Офіційно визначена група осіб, які утворюють певний адміністративний, розпорядчий або дорадчий орган. Професорська колегія [Львівського університету] обрала його [І. Франка] доцентом, але адміністрація не затвердила (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. колегія — рос. коллегия 1. У Стародавньому Римі — група осіб, зв'язаних спільним виконанням релігійних відправ або спільною професією. 2. Адміністративний, розпорядчий або дорадчий орган, який складається з групи обраних або офіційно затверджених осіб(напр., К. адвокатів, К. міністерства). Eкономічна енциклопедія