колективізований

КОЛЕКТИВІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до колективізува́ти;

// У знач. прикм.

Відтворити красу життя нового, колективізованого села — такий художній задум п’єси Ю. Яновського «Потомки» (Укр. рад. драм.., 1957, 56);

// колективізо́вано, безос. присудк. сл.

У червні 1930 р. в основних зернових районах СРСР було колективізовано 40-50% селянських господарств (Іст. УРСР II 1957 355).

Значення в інших словниках

1. колективізований — колективізо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. колективізований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до колективізувати. || колективізовано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колективізований — КОЛЕКТИВІЗО́ВАНИЙ, а, е, іст. Дієпр. пас. до колективізува́ти. Тракторна колона орала сокільські колективізовані ниви (Д. Бузько); Усі дослідники пов'язують голод в Україні із суцільною колективізацією сільського господарства.  Словник української мови у 20 томах
4. колективізований — колективізо́ваний усуспільнений, об’єднаний у колгоспи.  Словник іншомовних слів Мельничука