коленкоровий
КОЛЕНКО́РОВИЙ, а, е. Прикм. до коленко́р.
Коленкорове виробництво;
// Пошитий, вигот. із коленкору.
Горпина сама не пішла, а невістку пустила, ще й дала їй свою новісіньку, ні разу не надівану коленкорову сорочку надіти (Л. Янов., І, 1959, 336);
Під ялинкою лежать коленкорові червоні й блакитні мішечки з дешевими цукерками, горіхами, яблуками (Ів.. Таємниця, 1959, 611);
Коленкорові палітурки.
Словник української мови (СУМ-11)