колиба
КОЛИ́БА, и, ж., діал. Житло чабанів і лісорубів.
Сплять в кошарі вівці на горі, а в колибі чорні вівчарі (Мак., Вибр., 1954, 383);
Сплять лісоруби в колибі, Сняться їм сни прості (Воронько, Тепло.., 1959, 81).
Словник української мови (СУМ-11)