колиханий

КОЛИ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до колиха́ти.

*Образно. Один [Т. Шевченко] наспіває своїх пісень, Породжених неволею, сповитих Недолею. Колиханих жалем (Рильський, І, 1956, 170).

Значення в інших словниках

1. колиханий — коли́ханий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. колиханий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до колихати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колиханий — КОЛИ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до колиха́ти. Ви заглиблюєтесь у ліси, колихані вічним вітром, у пущі, де з корінням занурюються в ґрунт дерева (В. Підмогильний); Куняв [Марко] на возі, колиханий сонним гойданням (Б.-І. Антонич); * Образно. Наспіває [Т.  Словник української мови у 20 томах