колиханий
КОЛИ́ХАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до колиха́ти.
Ви заглиблюєтесь у ліси, колихані вічним вітром, у пущі, де з корінням занурюються в ґрунт дерева (В. Підмогильний);
Куняв [Марко] на возі, колиханий сонним гойданням (Б.-І. Антонич);
* Образно. Наспіває [Т. Шевченко] своїх пісень, Породжених неволею, сповитих Недолею, Колиханих жалем (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)