КОЛОДА́ЧИК, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до колода́ч.
Словник української мови (СУМ-11)
Значення в інших словниках
колодачик —
колода́чик: ножъ съ деревяной рукояткой [ІФ,1890] — ніж з дерев'яною ручкою (Ів.Фр.) [II]
Словник з творів Івана Франка
колодачик —
колода́чик іменник чоловічого роду діал.
Орфографічний словник української мови
колодачик —
КОЛОДА́ЧИК, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до колода́ч. За воротами на вулиці гамірно, весело: одні хлопці шпортають у воротах колодачиками, щоби як той мотузок перерізати (із журн.); * Образно. – А ви куди, колодачики? (Всі діти у нього звалися “колодачиками”) (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
колодачик —
Колода́ч, -ча м. Большой ножъ. КС. 1887. VII. 474. Ножъ, носимый въ ножнахъ на поясѣ. Чуб. VII. 418. ум. колодачик. Вх. Зн. 27.
Словник української мови Грінченка