Словник української мови у 20 томах

колодачик

КОЛОДА́ЧИК, а, ч., діал.

Зменш.-пестл. до колода́ч.

За воротами на вулиці гамірно, весело: одні хлопці шпортають у воротах колодачиками, щоби як той мотузок перерізати (із журн.);

* Образно. – А ви куди, колодачики? (Всі діти у нього звалися “колодачиками”) (І. Франко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. колодачик — колода́чик: ножъ съ деревяной рукояткой [ІФ,1890] — ніж з дерев'яною ручкою (Ів.Фр.) [II]  Словник з творів Івана Франка
  2. колодачик — колода́чик іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
  3. колодачик — КОЛОДА́ЧИК, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до колода́ч.  Словник української мови в 11 томах
  4. колодачик — Колода́ч, -ча м. Большой ножъ. КС. 1887. VII. 474. Ножъ, носимый въ ножнахъ на поясѣ. Чуб. VII. 418. ум. колодачик. Вх. Зн. 27.  Словник української мови Грінченка