колодач
КОЛОДА́Ч, а́, ч., діал.
Великий ніж з дерев'яною колодкою.
Широкоплечий чоловік .. сидів у велюровім піджаку наопашки, з-під якого біліла вишита сорочка і на стану виднів зелений пояс. До нього був причеплений в піхвах довгий черкеський колодач (Б. Лепкий);
Вона кинула погляд по хаті, подивилась на стіл, на пучки пахучих трав на стінах, на ослін, де лежав ніж-колодач (С. Скляренко);
Не встиг Магазаник вирізати колодачем .. стільники, як від оселі почувся дзвін ланцюга і несамовите валування (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)