кольчуга

КОЛЬЧУ́ГА, и, ж. Частина старовинного захисного військового спорядження у вигляді сорочки з металевих кілець.

[Пан Душечка:] Ромця гадала, що прийдуть лицарі в шоломах, у кольчугах, а прийшли якісь костурники… (Вас., III, 1960, 210);

Про всяк випадок надів він під сорочку кольчугу й засунув за пояс кинджал (Тулуб, Людолови, І, 1957, 467);

*Образно. І тільки дуб у золотій кольчузі. Як воїн, вийшов зиму зустрічать (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 120);

*У порівн. — Тебе ж і голкою не вколеш. Весь в орденах, мов у кольчузі!.. (Руд., Остання шабля, 1959, 434).

Значення в інших словниках

1. кольчуга — кольчу́га іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кольчуга — [коул'чуга] -гие, д. і м. -уз'і  Орфоепічний словник української мови
3. кольчуга — -и, ж. Частина старовинного захисного військового спорядження у вигляді сорочки з металевих кілець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кольчуга — КОЛЬЧУ́ГА, и, ж. Частина старовинного захисного військового спорядження у формі сорочки з металевих кілець. [Пан Душечка:] Ромця гадала, що прийдуть лицарі в шоломах, у кольчугах, а прийшли якісь костурники... (С.  Словник української мови у 20 томах
5. кольчуга — Металева плетінка для захисту тіла воїна: використовувалася до 1-ої полов. ХVIII ст.  Універсальний словник-енциклопедія