колясочка

КОЛЯ́СОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до коля́ска.

Справлю собі колясочку. Проїжджати буду (Чуб., V, 1874, 106);

Мати стояла біля колясочки, легенько похитувала її за ручку, присипляла немовля (Коцюба, Нові береги, 1959, 463);

*У порівн. На сцену вийшов Боженко в кожусі, шапці і з кулеметом «максимом», який тихо покотився за ним, наче дитяча колясочка (Довж., І, 1958, 166).

Значення в інших словниках

1. колясочка — коля́сочка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. колясочка — -и, ж. Зменш.-пестл. до коляска.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колясочка — КОЛЯ́СОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до коля́ска. Справлю собі колясочку, Проїжджати буду (П. Чубинський); Мати стояла біля колясочки, легенько похитувала її за ручку, присипляла немовля (Г.  Словник української мови у 20 томах