колісце

КОЛІСЦЕ́, я́, с. Зменш.-пестл. до ко́лесо 1, 3.

Ми дивилися на різні коліщата, приглядались, як вони крутяться, заздрили дядькові, який годував машину снопами і знав, котре колісце для чого (Томч., Готель.., 1960, 63);

— То, мамцю, приймач. Покручу оце колісце, і зараз Москву чути (Бабляк, Літопис.., 1961, 52).

Значення в інших словниках

1. колісце — колісце́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири колісця́  Орфографічний словник української мови
2. колісце — -я, с. Зменш. до колесо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колісце — КОЛІСЦЕ́, я́, с. 1. Зменш.-пестл. до ко́лесо 1, 3. Ми дивилися на різні коліщата, приглядались, як вони крутяться, заздрили дядькові, який годував машину снопами і знав, котре колісце для чого (М. Томчаній); – То, мамцю, приймач.  Словник української мови у 20 томах
4. колісце — Колісце́, -ця́, -цю́; -лісця́, -лісе́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. колісце — Колісце́, -ця́ с. ум. отъ колесо. 1) Вообще маленькій кружокъ, маленькое колесо въ значеніяхъ 1 — 4 слова колесо. Колісце у млині. Одчинітеся, ворітця, одкотітеся, колісця. Мет. 171. Колесцем, бояре, колесцем! МУЕ. III. 118. 2) Въ блокѣ: каточекъ съ углубленіемъ для веревки. Шух. І. 162, 256.  Словник української мови Грінченка