колісце
КОЛІСЦЕ́, я́, с.
1. Зменш.-пестл. до ко́лесо 1, 3.
Ми дивилися на різні коліщата, приглядались, як вони крутяться, заздрили дядькові, який годував машину снопами і знав, котре колісце для чого (М. Томчаній);
– То, мамцю, приймач. Покручу оце колісце, і зараз Москву чути (В. Бабляк).
2. перен. Зменш.-пестл. до ко́лесо 4.
– А я на всі боки роздумав. Тут, як у годиннику, колісця за себе заходять. Пусти одно, всі обертаються. Так і труднощі мої і турботи. Одна другу тручає (Б. Лепкий);
В цій історії мене цікавлять лише основні, конструктивні моменти. Висловлюючись технічно (а я наблизився до техніки, відколи придбав мотоцикла), мене цікавить, чому колісця закрутилися й як вони взаємодіють (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)