коліт

КОЛІ́Т, у, ч., вет., мед.

Запалення товстої кишки.

Коліт може бути гострим і хронічним, в осіб похилого та старечого віку виділяють також ішемічний коліт (з наук.-попул. літ.);

Доведено, що харчування відіграє ключову роль у розвитку колітів у собак (з наук.-попул. літ.);

Причинами колітів можуть бути вживання неякісної їжі, патогенна мікрофлора (стрептококи, стафілококи), вогнищеві інфекції в органах шлунково-кишкового тракту, найпростіші організми (гельмінти, лямблії, гострики) та ін. (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. коліт — колі́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. коліт — -у, ч., мед. Запалення товстої кишки. Геморагічний коліт — синдром, який розвивається внаслідок ентерогеморагічних інфекцій, резервуаром яких є велика рогата худоба. Спастичний коліт — розлад моторики товстої кишки, який клінічно проявляється чергуванням проносів і запорів та болями в животі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коліт — колі́т (від грец. κόλον – товста кишка) запалення слизової оболонки товстої кишки у людини й тварин.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. коліт — Колі́т, -ту, -тові; -лі́ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. коліт — КОЛІ́Т, у, ч. Запалення товстої кишки. Необхідно кожний коліт вважати підозрілим на дизентерію (Хвор. дит. віку, 1955, 87).  Словник української мови в 11 томах