командний
КОМА́НДНИЙ, а, е.
1. Прикм. до кома́нда.
До особисто-командних змагань на першість країни залишилось близько двох місяців (В ім’я Вітч., 1954, 35);
//Признач. для подавання команди (у 1 знач.).
Перед щитами — командний стіл з комутатором. Біля нього лише одна людина — Євдокія Вороненко (Баш, На землі.., 1957, 29);
// Власт. для тих, хто подає команду.
Командний голос.
2. Стос. до командування.
Командна посада; Командні кадри.
∆ Кома́ндна висота́ (пози́ція) — найвища, панівна висота в якій-небудь місцевості, що дає військам низку переваг над супротивником.
Михайло Фрітйофович запропонував зійти на гору Аную, командну висоту над Псирцхою (Трубл., Мандр., 1938, 2);
Кома́ндний пункт — пункт, з якого керують боєм.
Крім вогневої Брянського, тут розмістився командний пункт батальйону з усім своїм штабом (Гончар, І, 1954, 47).
3. перен. Керівний, провідний, головний.
Люди бездарні, зарозумілі, нечесні, самозаспокоєні не мають права займати командні пости (Літ. газ., 20.1 1961, 1);
До цього списку [підприємств, експлуатацію яких здійснюватиме держава] повинні ввійти.. підприємства.., які є командними в господарському житті країни (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 208).
◊ Кома́ндний склад:
а) особи, які командують військами або якою-небудь військовою частиною;
б) керівний склад підприємства, установи.
Командний склад заводу «Арсенал».
Словник української мови (СУМ-11)