командуючий

КОМА́НДУЮЧИЙ, чого, ч. Те саме, що кома́ндувач.

Командуючий Чорноморським флотом поздоровляв ескадру (Кучер, Чорноморці, 1948, 22).

Значення в інших словниках

1. командуючий — кома́ндуючий іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. командуючий — -ого, ч. Те саме, що командувач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. командуючий — КОМА́НДУЮЧИЙ, чого, ч., заст. Те саме, що кома́ндувач. Командуючий Чорноморським флотом поздоровляв ескадру (В. Кучер); Ад'ютант поштиво схилявся над носилками, на яких лежав командуючий, і ввічливо доповідав, що наші просуваються (Григорій Тютюнник)...  Словник української мови у 20 томах
4. командуючий — КОМАНДИ́Р чого і без додатка (керівник військової частини), ВОЄНАЧА́ЛЬНИК, КОМА́НДУВАЧ, КОМА́НДУЮЧИЙ чим і без додатка, ПОЛКОВО́ДЕЦЬ (той, хто керує великим військовим з'єднанням). Перед командиром загону молодий хлопець, щойно повернувся з розвідки (А.  Словник синонімів української мови