командувач
КОМА́НДУВАЧ, а, ч. Керівник великого військового з’єднання.
Бійці вже обступили командувача тісним колом (Гончар, Таврія.., 1957, 707);
Пізно ввечері.. генерал Родко пішов до командувача армії (Собко, Вогонь.., 1947, 67).
Словник української мови (СУМ-11)